Динаміка здорового глузду

Хабар, хабарчик, хабаруньчик. Саме так відмінюємо це явище, от тільки не словами, а вчинками. Хабар – це коли показують по телевізору і говорять про мільйони і в'язницю. Хабарчик – це коли якийсь районний чи обласний чиновник вимагає гроші за те, щоб видати дозвіл на щось, на що не повинен. А от хабаруньчик це ж наше, рідненьке, це – шоколадка вчительці (так, наче без шоколадки їй не дожити до наступної зарплати), коньячок лікареві (так, наче на тверезу голову він гірша людина), домашні яєчка інспектору в соцзабезі (бо ж як він бідний на голодний шлунок випише нам довідку?) і далі за рейтингом. Тобто виходить так – куди не піди, треба щось дати, от такий собі синдром Дідуся Мороза, щоб кожному принести «гостинця від зайчика» (як казала нам в дитинстві мама, повертаючись з роботи).
Що ж діється насправді? Маю одне таке припущення, яким хочу поділитися: бажання щось дати – це наслідок невміння щиро подякувати! Здивовані? Зараз поясню....

У світі існує дуже багато речей, які колись були неможливими, а тепер – очевидні. Так колись людина не могла літати, спілкуватися на відстані, консервувати продукти, лікувати нежить. Ще донедавна існувало рабство, жінки не мали права голосу та не навчалися в університетах, але сьогодні все інакше. Здавалося б, у світі залишилася не така вже й велика кількість неможливих речей, а наука і поступ людства не сьогодні-завтра все остаточно вирішать. Стаємо свідками дивовижних змін в суспільствах і в самій Церкві. Ось Папою Римським може стати не лише італієць, а священиком – не лише син аристократії, відбуваються екуменічні зустрічі, Літургія відправляється національними мовами, а жінки читають читання та можуть служити біля вівтаря як міністрантки. Тож очевидним здається запитання: коли в римо-католицькій Церкві будуть дозволені свячення жінок? Чи те, що тільки чоловіки можуть виконувати священицьке служіння це образа для жіночої гідності? Можливо, це лише справа традиції та часу? Чи жінка гірша від чоловіка в справі служіння Господеві?...

 Календар  – примхлива річ, особливо григоріянський. Кажуть, що це єдиний календар зі всіх досі вигаданих, в якому найчастіше число 13 припадає на п’ятницю (це пов’язано з 400-річним циклом, в який входить 20871 тижнів). А треба ж було так статися, що саме цього числа боїться або принаймні остерігається чи не кожен з нас. І навіть відміна 13-ки при нумерації готельних та лікарняних кімнат, місць в літаках та операх, в поверхах будинків і при нумерації квартир нічого не може змінити, як показує досвід багатьох західних країн, де все це перепробували. Існують припущення, що п’ятниця 13-те має таку зловісну репутацію бо...саме цього дня Адам та Єва спокусилися на заборонений яблучний десерт, а також саме в цей день Каїн підняв руку на рідного брата! На жаль, натхненні автори Святого Письма не присвятили ані рядочка цим псевдотеоріям, тому ми, як добрі християни, змушені відкинути ці версії.....